інформація

Будьте пильні

Більшість батьків занепокоїні вільним доступом до порнографії або іншої шкідливої інформації в Інтернеті, наприклад такої, як матеріали про отримання і використання зброї. Навіть якщо ви не шукаєте це цілеспрямовано, інколи таку інформацію важко пропустити. Допитливій дитині варто лише кілька разів клацнути кнопкою "миші", щоб попасти в море сексуального або безпричинно насильницького і повного ненависті матеріалу, що інколи вводить в оману нешкідливою, на перший погляд, невинною адресою сайту. Багато сайтів з важкою порнографією невинно запитують: "Тобі вже виповнилося 18?" - але немає жодної можливості передбачити, як багато таких сайтів чекатимуть відповіді перше ніж виплеснути на глядача безкоштовні взірці їх вмісту. Навіть випадковий контакт з таким щонайширшим вибором шкідливого матеріалу може справити своє враження.

Батьки також правильно непокояться про контакти з чужими людьми в chat rooms. Недавно проведене опитування показало, що приблизно одна третина читачів молодіжного журналу, які мали контакт з Інтернетом, скаржилися, що інші користувачі намагалися вкрасти їх password (пароль) або використовували погані слова. Дорослі нарівні з дітьми ставали жертвами сексуальних "хижаків" через інтернет.

Світ кіберпростору заставляє дітей і дорослих стикатися, часто в приватність їх власних будинків, з руйнівним, наповненим ненавистю і насильством або ж графічно сексуальним матеріалом, який зазвичай знаходиться поза головним потоком громадського життя. Ізольовані індивідууми, сидячи перед екранами своїх моніторів, можуть потребувати необхідної моральності і соціальної підтримки суспільства, щоб чинити опір тому, в що їх залучають. Такі сайти можуть робити великий вплив на соціальне спілкування дітей і дорослих. Наприклад, сайти, що говорять про ненависть, можуть зіпсувати перше враження деяких дітей про людей інших етнічних груп і національностей.

В цьому випадку порнографія, яка прагне сформувати звичку і зумовити необхідність в збільшенні графічного матеріалу, щоб підтримувати свій рівень привабливості. Інтернет порнографія дає ще більше особистої відповідальності і чинить ще більший тиск на шлюб і сімейні стосунки. В той час, як деякі Інтернет провайдери прагнуть контролювати chat rooms, спілкування через chat rooms або e-mail - подібно до телефонних секс ліній - може затягнути дорослих і молодь в аморальні і навіть небезпечні ситуації. Так само, як і журнали, фільми і телепрограми, сайти надають картинки, що мають той же ефект.

Що можуть зробити батьки?

Найкращий захист від неправильного використання Інтернету - це присутність у вашому будинку атмосфери молитви і обміну християнськими цінностями і стосунків, що дозволяють всім членам сім'ї відкрито обговорювати такі занепокоєння. В такій атмосфері ваш постійний інтерес і залучення до користування Інтернету вашими дітьми протікатимуть природно - навіть якщо ви не комп'ютерний ас. Спершу ви повинні визнати, що ті правила, по яких ви живете в реальному світі, також застосовні і в кіберпросторі. Якщо ви говорите своїм дітям, не розмовляти з чужими, те ж саме повинно відбуватися і в Інтернеті. Так само, як ви зазвичай очікуєте, що, йдучи, ваші діти повідомлять вас, куди вони прямують, запитуйте їх і про те, з ким вони спілкувалися в Інтернеті. Ви слухаєте своїх дітей, коли вони говорять про своїх друзів, тоді вислухайте, що вони розповідають про те, що знайшли в мережі.

Можливість боротьби з комп'ютером, щоб зробити Інтернет безпечним, є страхітливою перешкодою для багатьох батьків. Нижче слідують чотири корисні поради:

• По можливості, дістаньте доступ в Інтернет через таких провайдерів, які виключають зі своїх серверів, принаймні, деякі невідповідні вашим вимогам матеріали. Проглянете "жовті сторінки" і дізнайтесь, чи надається такий сервіс у вашому регіоні.
• Виберіть провайдера, який пропонує послугу "батьківського контролю", і активуйте його. Це може бути використано для відключення доступу в chat rooms, newsgroups (невелика кількість яких компенсується масою поганих матеріалів) і деякі сайти мережі.
• Деякі провайдери пропонують можливість стежити за відвідуваннями сайтів. Якщо у вашого є така послуга, активуйте її. Ви зможете стежити за тим, які сайти відвідали ваші діти, якщо в цьому виникає необхідність.
• Переконайтесь, що ви встановили фільтруюче програмне забезпечення. Найбільш відомі представники - це CyberPatrol, CyberSitter, Net Nanny, Surfwatch, X-Stop і RATED-PG. Пам'ятаєте, що методи і критерії, вживані цими пакетами програмного забезпечення, різняться.

Жоден з цих кроків не гарантує, що ваша дитина не зможе дістатися до шкідливого вмісту Інтернету, але все таки це хороший початок. Навіть в несучасному світі вони дуже важливі, тому що вони передають ваші цінності вашим дітям. Якщо батьки не піклуються про правильне використання Інтернету, діти думатимуть, що і вони не повинні цього робити. Поки захист необхідний, важливо відмітити, що фільтри також позбавлять вас можливості проводити дослідження деяких корисних сайтів.

Говорячи про комп'ютер, не позиціонуйте себе неповносправним, якщо ваші діти знають про це значно більше від вас - просто насолоджуйтеся їх знаннями також, як їх досягненнями в спорті, музиці або будь-якій іншій сфері діяльності. Насправді, це може навіть збагатити і порадувати вас, адже Інтернет містить велику кількість інформації про віру, релігію і багато інших речей. 

У чому особливості спілкування в підлітковому віці?

Відповідь. Д. Б. Ельконін вважав, що основним видом діяльності в підлітковому віці стає спілкування. Саме у спілкуванні підліток пізнає багато чого, у нього формуються комунікативні якості, емоційна стійкість, товариська взаємодопомога. Але не всі підлітки можуть знайти друзів по спілкуванню із свого оточення. Заданими психологічних досліджень, близько 15 % підлітків обирають друга старшого себе за віком (існує ще потреба в опіці, старший друг може бути зразком для наслідування; молодший під керівництвом старшого за віком друга серйозно працює над собою, швидше дорослішає).

Становлення внутрішнього світу , його усвідомлення , поява стійкого образу "Я" - найважливіший психологічний процес підліткового віку. Його неодмінно супроводжує цілий ряд хвилюючих драматичних переживань. Разом з усвідомленням своєї унікальної, неповторної, несхожості до інших виникає почуття самотності. "Я" підлітка ще невизнане, розпливчасте, воно часом переживається як відчуття внутрішньої порожнечі, яку потрібно чимось заповнити.

До підліткового віку своя відмінність від інших приваблювала дитину лише за виключних обставин. У підлітка картина змінюється. Орієнтація одночасно на кількох значущих інших роблять його психологічну ситуацію внутрішньо-конфліктною. Несвідоме бажання уникнути минулих дитячих ідентифікацій активізує його рефлексію, але разом з тим породжує відчуття провини, невпевненість у собі, замкненість, постійне незадоволення собою. Ці риси можуть закріпитися і поступово перетворитися в постійні якості, котрі в сукупності сприяють виникненню комплексу неповноцінності.

Одним з найбільш гострих протиріч підліткового віку є протиріччя між ставленням до себе та переживанням ставлення з боку інших людей, особливо тих, яких підліток найбільше поважає. Це протиріччя переживається підлітком тим гостріше, чим менша ділова й духовна близькість між ним та значущим для нього іншим. Подібні внутрішні протиріччя спричиняють явище кризи особистості. Корені так званої кризи підліткового віку слід шукати у специфіці внутрішніх протиріч, властивих цьому вікові. На цьому етапі виникають внутрішні протиріччя особистості, які мають особливий суб'єктивний сенс. Підліткові іноді потрібно докорінно змінити своє ставлення до багатьох явищ, у тому числі й до себе самого та якостей своєї особистості.

Вчені виділяють декілька причин, що обмежують розширення прав підлітків і призводять до конфліктів:

1.          відсутність змін у суспільному становищі підлітка порівняно з дитинством (як він був, так і є "учнем", цілком матеріально залежним від батьків);

2.          інерція минулого досвіду дорослих у вигляді звички постійне спрямовувати і контролювати дитину;

3.          невміння підлітків діяти самостійно;

4.          надмірні претензії підлітків, які перевищують їхні можливості та потребують втручання дорослих.

Т. Драгунова вказує, що конфлікт підлітка й дорослого може мати три варіанти розвитку, з відповідно різними картинами динаміки їхніх стосунків.

1. Поступове поглиблення протиріччя й розвиток конфлікту, що має тенденцію до розростання у просторі та часі. Перша суперечка породжується ставленням дорослого до намагань підлітка бути самостійним як до таких, що не мають сенсу. Прагнення дорослого зберегти минулий стиль взаємин викликає опір з боку підлітка у вигляді різних форм протесту й непокори. При незмінності позиції дорослого подібні зіткнення стали систематичними та дедалі частішими , а негативізм підлітка - наполегливішим. Така ситуація може затягуватися на весь підлітковий вік та набрати форм хронічного конфлікту.

2. Конфлікт існує, але проявляються епізодично, він замаскований специфічною поведінкою дорослого: під натиском підлітка, навіть суперечити своїм поглядом, він починає дозволяти те, чого раніше не дозволяв. Така непослідовність учинків дорослого, невизначеність меж доступного і можливого для підлітка можуть зберігатися тривалий час та сприяти розвиткові дорослості підлітка у річищі його інтересів і прагнень.

3. Дорослий з часом починає бачити в підліткові вже далеко не малу дитину та відповідно змінює своє ставлення до нього. Конфлікт зменшується і може зникнути зовсім.

В усіх варіантах загальним моментом є конфліктний початок підліткового періоду, і всюди є так звана негативна фаза, яка відображає певну форму переходу до нового типу стосунків й умовах, коли зрушення в розвитку особистості дитини на початку підліткового віку випереджають появу відповідних змін у взаєминах з дорослим. Позитивний же зміст негативної фази полягає в тому, що підліток шляхом різних форм непокори ламає попередні «дитячі» стосунки з дорослим і нав'язує новий тип відносин, яким об'єктивно належить майбутнє.

Стиль конкуренції передбачає активність суб'єкта конфлікту і його схильність розв'язувати конфлікти з опорою на власний досвід. Особливої зацікавленості у співпраці з іншими у нього немає, але проявляється його здатність до вольових дій. Згідно з описом динаміки конфлікту Томаса-Кілмена, є намагання задовольнити власні інтереси за рахунок інтересів інших, примушуючи їх приймати запропонований ним варіант розв'язання проблеми. Для досягнення мети цей суб'єкт використовує вольові якості і якщо у нього достатньо сильна воля, то це гарантує йому успіх. Такий стиль може бути ефективним за умови, якщо людина наділена певною владою, впевнена в правильності своїх дій і має можливість відстоювати їх. Однак стиль конкуренції не бажаний в особистих стосунках. Він часто може викликати у партнерів почуття відчуженості, прихованого протесту тощо. У ситуаціях статусної залежності такий стиль також є неприйнятним.

У шкільній практиці стиль конкуренції може використовуватися в разі великого авторитету вчителя, коли він має підстави вважати запропоноване розв'язання проблеми найкращим, а також у критичній ситуації, що потребує миттєвого реагування, не припускає відчуття безвиході, зрозумілого іншим, у разі успіху такі дії гарантують вчителю загальне визнання.

Стиль уникнення може бути використаний, коли проблема не становить для вчителя особливої ваги і він не бажає витрачати сили на її розв'язання. Є сенс застосувати таку стратегію і в разі можливості ігнорування конфлікту. Це передбачає зміну теми розмови, перехід до іншої справи тощо. Ймовірно, що конфлікт при цьому розв'яжеться сам по собі. Не вдаючись до поспішних і необдуманих дій, можна свідомо відмовитися від прийняття остаточного рішення. При цьому складається враження, що розмова не завершена, але повертатися до неї необов'язково. Наступає ефект післядії. У педагогічній практиці подібний підтекст є досить виправданим. Краще чогось не висловити, ніж сказати зайве.

Стиль пристосування доцільно застосовувати, коли проблема є важливою для одних і другорядною для інших. Таким чином, через поступливість останніх конфлікт може бути частково розв'язаний. Проте ця тактика є неприйнятною, якщо подібні дії викликають дискомфортні переживання в когось з учасників спілкування або ж інша сторона неспроможна оцінити до примирення зусилля і відгукнутися на них. Ця тактика участі в конфлікті дасть змогу зберегти стосунки, мати час для обміркування подій і гармонізації взаємин.

Стиль співробітництва передбачає активну участь у розв'язанні конфлікту через відстоювання власних інтересів, але не за рахунок інтересів інших. Такий підхід потребує часу, докладання значних зусиль, оскільки передбачає з'ясування зовнішніх проявів та внутрішніх спонукань, що викликали небажану ситуацію. Спочатку буває досить важко виявити істинні причини конфлікту, що потрібно для задоволення справжніх (часто прихованих) інтересів кожного учасника конфлікту.

Співробітництво є оптимальним підходом до розв'язання конфліктних проблем, але потребує значних зусиль та зацікавленості кожного з учасників у подоланні суперечностей. Така тактика вимагає відмови від власного бачення шляхів виходу із конфлікту та від вироблення альтернативного варіанту. Це найбільш затратний спосіб реагування в конфліктних ситуаціях, але тільки він може сповна задовольнити обидві сторони.

Стиль компромісу передбачає часткову взаємну поступку сторін власними інтересами. Реалізується варіант часткового задоволення бажань обох сторін. Його можна виразити словами: «Я можу змиритися з цим...». Компроміс є ефективним у випадку, коли може влаштовувати тимчасове рішення, що забезпечує можливість у майбутньому повернутися до розгляду проблеми. Він завжди починається із з'ясування інтересів і бажань обох сторін, а в реальному варіанті влаштовує кожну з них.

Кожен із стилів ефективний лише за певних умов, і жоден із них не може бути визначений як найкращий. Потрібно навчитися використовувати їх, свідомо враховуючи конкретні обставини та особливості характеру конфліктної ситуації. Важливо визначити власні пріоритети, а також можливі альтернативні варіанти реагування на неї. Це розширить вибір засобів розв'язання конкретних конфліктів.

Знайомство через Інтернет, різного роду оголошення містять у собі небезпеку для довірливого підлітка. Він може потрапити під небажаний вплив. Тому відкритість і довіра в цьому питанні можуть допомогти батькам.

Психолог :

Психолог :Поради:

1.Не варто: «ти прийшов пізно».

Бажано: «Я хвилювалась за тебе, бо вже пізній
час».

2.Не варто: «Ти не виніс сміття».-

Бажано: «Я сподівалась, що ти винесеш сміття».

3. Не варто : «Ти мене дратуєш, коли
прибираєш  у своїй кімнаті».-

Бажано: «Коли я заходжу у твою кімнату та бачу там
безлад, це мене дуже дратує, і в мене псується настрій».

4. Не варто: « Ти не маєш звички телефонувати,
коли затримуєшся».

Бажано: «мені хочеться, щоб ти попереджав по
телефону про затримки».

Пам'ятка
для батьків.

1.    Будьте милосердні.
Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму,- покарати
дитину і цим образити  зламати». Забудьте
про крик, насильство й наказовий тон. Вони викликають опір дітей, психічні
травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку в
брехні.

2.    Не хвилюйтеся, якщо ваша
дитина  принесе не таку оцінку, за
виконану роботу, як вам хотілося б. По – перше оцінка  відіграє виховну роль, а по – друге, це не
остання оцінка і не остання робота.

3.    Здоров'я дитини – крихка
кришталева куля її три атланти: спадковість, спосіб життя, виховання.
Організуйте правильний

режим дня, раціональне
харчування, навчання та відпочинок дітей.

4.    Помічайте та заохочуйте
навіть малопомітні успіхи словами схвалення, поцілунками, різними видами
морального й матеріального заохочення.

5.    Дитина, яка зазнає менше
образ, виростає людиною, яка більше усвідомлює власну гідність.

6.    «Батько й мати – найкращі
вихователі й повинні впливати на поведінку своїх дітей, - навіть тоді, коли їх
немає вдома.» - стверджував А.С.Макаренко.